🢣 Emergency Broadcast from Fox News Legend Tobin Smith ⯍

This week, Tobin Smith spent hours talking to some of the biggest names in the banking world… [Simple Attachments](   Editor's Note: Occasionally, an opportunity comes to our attention at Simple Attachments we believe readers like you will find valuable. The message below from one of our partners is one we believe you should take a close look at.   У Петра од таких речей аж мороз пішов поза шкурою. Перш усього подумав він про свого панотця і вже хотів був бігти до хутора, щоб його сповістити, да згадав, що панотець у дорозі. Друга його думка була про Лесю: боявсь, щоб як-небудь і їй у козацьких чварах не досталось, а ще більш боявсь, щоб Кирило Тур, під сей каламутний час, удруге не вкрав її, так як у Києві. Що ж тут чинити?.. "Заведу про неї річ із запорожцем!" Да й натякнув про Лесю. — Ге-ге-ге! — каже, зареготавши, запорожець — Невже ти ще й досі не викинув з голови тії дурниці? Мені здавалось, досить пустити чоловікові піввідра крові, щоб одумавсь, аж, мабуть, ні! Мабуть, вас няньки вже змалечку загодовують такою кашею, щоб і з сивим волосом не перестав чоловік липнути до баб! — А ти, вразький прудиусе,— каже сміючись Петро,— невже б то занедбав дівчину, що бивсь за неї, мов скажений? — Пху! — аж плюнув з серця запорожець.— Став би я тепер думати про таку пакость! Один тому час, що чоловік іскрутиться. Усі засмутились. Здивовався гетьман. Знав він Шрамову тугу натуру; сам був притомен, як принесли до Шрама козаки сина, сім раз наскрізь пробитого кулями. Старий попрощавсь із мертвим тілом мовчки і без плачу й жалю поблагословив на погреб. А тепер ось іллється сльозами, мов на похоронах у Хмельницького, на тих смутних похоронах, що три дні гримали самопали, три дні сурмили смутно сурми, три дні лились козацькі сльози. — Батьку мій! — каже гетьман, приступивши до Шрама.— Що за біда тобі склалась? — Мені! — каже, піднявши голову, Шрам.— Я був би баба, а не козак, коли б заплакав од свого лиха. Dear Reader, This week, Tobin Smith spent hours talking to some of the biggest names in the banking world… They gave him unique insight into what is happening right now in banks across America. And Tobin learned the names of 3 stocks investors should avoid at all costs… Stocks that he's revealing during [this emergency webinar](. Considering Tobin's followers have been able to see gains of 1,200% by exploiting these kinds of market conditions… This is one event you can't afford to miss. You can watch now simply by [clicking here](. Tobin Smith has been using his insider network to help people get in front of major events like this for years… With my coffee in hand, I made my way back out into the city. The sun was still shining bright, casting long shadows across the pavement. I walked aimlessly for a while, taking in the sights and sounds of the city. As I passed a park, I noticed a group of children playing on the swings. Their laughter filled the air, bringing a smile to my face. It was a reminder of the simple joys in life, the things that bring us the most happiness. As I continued my walk, I came across an art gallery. The paintings on display were beautiful, each one telling a unique story. I spent some time admiring the art, taking in the brushstrokes and colors. It was a reminder of the power of creativity, and how it could inspire us and move us in ways we never thought possible. As the day wore on, the city began to quiet down. The crowds thinned out, the cars became fewer, and the sun began to dip below the horizon. It was a reminder that everything had its time, and that life was about enjoying every moment. As I made my way back home, I felt a sense of contentment. The day had been filled with small moments of joy, each one reminding me of the beauty of life. It was a reminder that sometimes, the most important things in life were the simplest. As I settled into my favorite chair, I looked out the window. The city lights were twinkling in the distance, creating a beautiful mosaic of colors. I closed my eyes and took a deep breath, feeling grateful for the gift of another day. It was a reminder to never take life for granted, to appreciate the beauty of the world around us, and to live each day to the fullest. He called the dot-com collapse… And the 2008 housing crisis…. His research has been featured by multiple news networks, including Fox News, where he hosted Bulls and Bears for 14 years. But during this emergency webinar, you'll get his uncensored view of the American economy… Тут-то вже Петро мій догадавсь, що за гетьман снився Череванисі. У них, мабуть, давно вже було з Сомком поладжено. Дивно тілько здалось йому, що Черевань про те ані гадки; да, видно, се така була пані, що справлялась і за себе, і за чоловіка. Тепер уже нічого було думати про Лесю Петрові. Хоть він був і значний козак, да не против гетьмана; хоть він був юнак уродливий, да не против Сомка. "Сомко був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної" (пишуть у літописах); був високий, огрядний собі пан, кругловидий, русявий; голова в кучерях, як у золотому вінку; очі ясні, веселі, як зорі; і вже чи ступіть, чи заговорить, то справді по-гетьманськи. Так куди вже із ним мірятись Петрові! Не пустив Шрама Сомко у печери, завернув до себе з усіма на козацьке подвір'є. А козацьке подвір'є було не вкупі з монастирем; бо мирянам здумається гримнути іноді й лишній раз кубком або загомоніти буйними речами; так щоб не вводили братії в іскушеніє, стояв на одшибі про такий случай хуторець. Туди Сомко повів своїх гостей. Увійшли у світлицю, а там уже все готове на столі до обіду. The banking collapses… they could just be the start of what's coming. [Just click here to watch now](. [Chris Signature] Chris Rowe Founder, True Market Insiders Пощастило йому так добре стати, що через козацькі голови усе було видно. Посеред суднього колеса стояв Кирило Тур, потупивши очі, а кругом його усе братчики. Миряне й собі перлись наперед, щоб подивитись на запорозький суд, да не таківські були низовці, щоб пропустили до суднього колеса кого не треба. Ставши плечем поуз плече, рядів у три, чи що, уперлись у землю ногами, і вже як не товпились іззаду городові козаки з міщанами й поспільством, не звузили вони ні на п'ядь порожнього посередині місця. Хто бажав що побачити або почути, то хіба через голови побачив; а багато людей, позлазивши на дуби, звідти дивились. У первому ряду видно було Петрові Брюховецького з гетьманською булавою. Над їм військові хорунжі держали бунчук і хрещату корогов. Коло його, по праву руку, стояв військовий суддя з патерицею, а по ліву — військовий писар з каламарем за поясом, з пером за ухом і папером у руках; а далі по боках довгоусії діди січовії. Сі вже хоть за старістю жодного й уряду не держали, а на радах їх річ була попереду. Не один із їх і сам бував кошовим на віку, так тепер їх шановано й поважано, як батьків. П'ятеро їх стояло, як п'ятеро сивих, волохатих голубів, похиливши тяжкії од думок голови. Курінне отаманнє і всяка старшина докінчали первий обід віщового колеса. Усі були без шапок: сказано — в судньому місці. Розпочав суд над Кирилом Туром батько Пугач. Вийшовши з ряду, уклонивсь він на усі чотири сторони низенько, потім іще оддав особо один поклон гетьманові, да дідам, да отаманам по поклону — і почав говорити голосно й поважно: — Пане гетьмане, і ви, батьки, і ви, панове отаманнє, і ви, братчики, хоробрії товариші, і ви, православні християне! На чім держиться Запорожжє, як не на давніх, предковічних звичаях? Ніхто не скаже, коли почалось козацьке лицарство. Почалося воно ще за оних славних предків наших варягів, що морем і полем слави у всього світу добули. От же ніхто з козацтва не покаляв тої золотої слави — ні козак Байда, що висів у Цареграді на залізному гаку, ні Самійло Кішка, що мучивсь п'ятдесят чотири годи в турецькій каторзі,— покаляв її тілько один ледащиця, один паливода, а той паливода стоїть перед вами!..     [Terms & Conditions]( [Privacy Policy]( [Unsubscribe]( You are receiving our newsletter because you opted-in for it on one of our sister websites. The city was alive with the hustle and bustle of people going about their day. Cars honked and sirens wailed as the sun beat down on the concrete and glass buildings. Despite the chaos, there was an energy in the air that made you feel like anything was possible. As I walked through the crowds, I couldn't help but feel a sense of excitement. It was as though the city was full of endless possibilities, waiting for me to seize them. I weaved my way through the crowds, my feet carrying me towards my destination. As I entered the coffee shop, the familiar aroma of freshly brewed coffee hit me. The chatter of people filled the air as they sipped their drinks and caught up with friends. I joined the queue and ordered my usual latte, feeling grateful for the small moments of pleasure that a simple cup of coffee could bring. As I waited for my drink, I looked around the coffee shop. People from all walks of life were gathered here, each with their own story to tell. I couldn't help but wonder what brought them here, what their hopes and dreams were. It was a reminder that everyone had their own story, their own journey through life. To ensure you recieve our email, be sure to [whitelist us.]( The sky was a deep shade of blue, and the sun was just starting to set over the horizon. The air was crisp and cool, with a gentle breeze blowing through the trees. It was the perfect evening for a walk, so I decided to head out and explore the neighborhood. As I walked down the quiet streets, I couldn't help but notice the beauty of the houses and gardens around me. The houses were all unique, with their own distinct styles and personalities. Some were grand and imposing, while others were quaint and charming. The gardens were equally as impressive, with a riot of colors and textures that seemed to dance in the evening light. As I continued on my walk, I came across a small park. The park was filled with families and children, all enjoying the last rays of sunshine before the day came to an end. The sound of laughter and playful shrieks filled the air, adding to the sense of joy and happiness that seemed to permeate the park. I found a quiet bench and sat down, watching the world go by. As I sat there, I couldn't help but feel a sense of gratitude for the beauty of the world around me. It was a reminder that life was full of simple pleasures, and that it was up to us to take the time to appreciate them. As the sun sank below the horizon, I made my way back home. The sky was now a deep shade of purple, with the stars starting to twinkle in the night sky. It was a magical moment, a moment that made me feel like anything was possible. As I settled into my cozy armchair, I couldn't help but reflect on the day that had passed. It had been a day filled with beauty and wonder, a day that reminded me of the importance of taking the time to appreciate the world around us. 1412 Broadway 21st Floor, New York, NY 10018 Copyright © 2023 SimpleAttachments.com All Rights Reserved